1. (про птахів, особливо курей) неспокійно рухатися, метушитися, видаючи при цьому характерні звуки (ґерґіт).
2. (переносно, розмовне) метушитися, поспішати, клопотатися з надмірною метушнею та галасом.
Словник Української
1. (про птахів, особливо курей) неспокійно рухатися, метушитися, видаючи при цьому характерні звуки (ґерґіт).
2. (переносно, розмовне) метушитися, поспішати, клопотатися з надмірною метушнею та галасом.
1. Рідкісний, незвичний звук, що нагадує гуркіт, бурчання або глухий шум, часто пов’язаний із природними явищами або роботою механізмів.
2. (Переносно) Невиразна, швидка, незрозуміла або голосна мова, що сприймається як безглузда балаканина, лемент.
1. Про гусей, качок та інших водоплавних птахів: видавати характерні різкі, галасливі звуки; гучно кричати.
2. Перен., розм. Говорити голосно, багато і без змісту; базікати, теревенити.
1. (про гусей) видавати характерні звуки, гучно й багато ґерґотати, перебуваючи у збудженому стані, часто перед зльотом або під час зграї.
2. (переносно, розм., про людей) голосно, метушливо й безладно балакати, сперечатися або галасувати натовпом.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, на річці Ґерда.
1. (діал.) Від “ґеркотіти” — видавати різкі, гучні звуки, гуркотіти, гриміти (переважно про звуки природи: грім, дощ тощо).
2. (перен., діал.) Гучно, багато і швидко говорити, балакати, патякати.
1. (діал.) Гаркавий, хрипкий звук, що виникає при кашлі або розмові; хрипіння, гарчання.
2. (перен., діал.) Невиразна, незрозуміла або бурклива мова; бурмотання.
Ґерлиґа — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
Власна назва, що походить від прізвища німецького лікаря Йозефа Ґерліґа (Joseph Gerligh), який у 1820-х роках описав особливу форму ревматизму; уживається у стійкому словосполученні “ґерлиґувата хвороба” як історичний медичний термін для позначення деформуючого артриту хребта (анкілозуючого спондилоартриту).
1. Застаріла назва німця, представника германських народів.
2. (іст.) Назва середньовічного західноєвропейського лицаря-лицаря (перев. німецького), який брав участь у хрестових походах або колонізації слов’янських земель.
3. (перен., рідк.) Чужинець, іноземець (зазвичай з негативним відтінком).