Значення
- (Лінгвістика) –
(діал.) Від “ґеркотіти” — видавати різкі, гучні звуки, гуркотіти, гриміти (переважно про звуки природи: грім, дощ тощо).
- (Лінгвістика) –
(перен., діал.) Гучно, багато і швидко говорити, балакати, патякати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я ґеркочуся, ти ґеркотишся, він ґеркотиться, ми ґеркотимося, ви ґеркотитеся, вони ґеркотяться