1. (геол., ґрунтознав.) Такий, що створює, утворює ґрунт; що сприяє формуванню ґрунту (про породи, процеси, організми тощо).
2. (перен.) Такий, що створює основу, фундамент для чогось; основотворчий, основоположний.
Категорія: Ґ
-
ґрунтоуступний
1. (геол.) Який утворюється внаслідок уступу (відступу) берегової лінії, просування моря на суходіл або відступу льодовика; характерний для такого процесу (про осадові породи, геологічні утворення).
2. (геол.) Пов’язаний із тектонічним опусканням земної кори, що призводить до накопичення потужних товщ осадових порід.
-
ґрунтоутворення
Процес формування ґрунту внаслідок взаємодії факторів ґрунтоутворення (материнської породи, клімату, рослинних і тваринних організмів, рельєфу, часу та господарської діяльності людини).
-
ґлей
1. Гірська порода, що складається переважно з глинистих мінералів, має властивість розмокати у воді та ставати пластичною, в’язкою масою; застосовується у керамічному виробництві, будівництві тощо.
2. У ґрунтознавстві — щільний, важкий, водонепроникний прошарок ґрунту, що утворюється внаслідок накопичення глинистих частинок, які вимиваються з верхніх горизонтів; перешкоджає росту коренів та погіршує аерацію ґрунту.
3. У геології — сира, непросіяна гірська порода, що містить суміш глини, піску, щебеню та інших матеріалів.
-
ґлейовий
1. Стосовний до ґлею, властивий йому; що містить у собі ґлей.
2. Утворений з ґлею; що складається з ґлею.
-
ґлітно
1. У спорті (зокрема в американському футболі) — про спосіб утримання м’яча: двома руками, притискуючи до тулуба, зігнутими в ліктях руками та зап’ястками, що забезпечує максимальну безпеку від вибивання.
2. У ширшому вжитку — дуже міцно, надійно, щільно (схопити, тримати).
-
ґліциній
Ґліциній — рід декоративних дерев’янистих ліан родини бобових, що мають складні перисті листки та довгі китисті суцвіття з ароматних, зазвичай блакитних, фіолетових або білих квіток; вісте́рія.
Ґліциній — народна назва мінералу глауконіту, водного алюмосилікату заліза та калію зелено-оливкового кольору.
-
ґлота
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.
2. Заст. або діал. Глибоке місце в річці, водоворот, вир; глибокий яр з водою.
-
ґляганий
1. (діал.) Про людину або тварину: дуже втомлений, знесилений, змучений до крайності.
2. (перен., діал.) Про предмет: пошарпаний, зношений, дуже старий, що знаходиться в поганому стані.
-
ґляганка
Ґляганка — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
Ґляганка — власна назва річки в Україні, лівої притоки Лімниці, що протікає в межах Калуського району Івано-Франківської області.