Словник Української Мови
1. Підземна або наземна частина споруди, яка передає навантаження від будівлі на ґрунт; основа будівлі, що забезпечує її стійкість і міцність.
2. Перен. Основа, базис, опора чого-небудь (наприклад, теорії, вчення, державного устрою).
3. У техніці — спеціально підготовлена конструкція або основа для встановлення та міцного кріплення машин, верстатів, обладнання.
1. Релігійна течія, що вимагає суворого дотримання основних догматів віри, буквального тлумачення священних текстів і відкидає будь-які сучасні модернізації або адаптації віровчення.
2. Ідеологія або світоглядна позиція, що ґрунтується на безумовній вірі в незмінність певних базових принципів (політичних, філософських, наукових) і категорично відкидає будь-які компроміси чи альтернативні погляди.
1. Послідовник фундаменталізму — релігійної течії, що наполягає на буквальному тлумаченні священних текстів, суворому дотриманні традиційних віровчень і обрядів та неприйнятті сучасних світських ідей.
2. Прихильник будь-якої (політичної, ідеологічної, наукової тощо) течії, який категорично відстоює її першозданні, основоположні принципи, заперечує будь-які компроміси чи модернізацію.
1. Послідовниця фундаменталізму — релігійної течії, що наполягає на буквальному тлумаченні священних текстів, суворому дотриманні традиційних догм і принципів та відкиданні будь-яких сучасних модернізацій і вільних інтерпретацій.
2. Прихильниця будь-якої радикальної ідеології, політичної, соціальної чи філософської течії, що вимагає непохитного дотримання її першопочаткових, базових принципів і активно протистоїть змінам, компромісам або прогресивним тенденціям.
1. Стосовний до фундаменталізму, властивий фундаменталізму; такий, що ґрунтується на фундаменталізмі.
2. Стосовний до фундаменталістів, властивий фундаменталістам; такий, що складається з фундаменталістів або їх підтримує.
1. Основний, головний, що становить основу, фундамент чогось; першорядний за важливістю.
2. Глибокий, ґрунтовний, всебічний; такий, що охоплює саму суть явища.
3. (У науці) Основний, що стосується найважливіших принципів і законів; теоретичний, а не прикладний.
1. Абстрактна іменна властивість, що означає суттєвість, основоположність, першорядну важливість чогось; характеристика того, що є фундаментом, базою, основою для подальшого розвитку, містить основні, найважливіші принципи.
2. У філософії та науці — властивість глибинності, системності та всеосяжності, що стосується основних законів, принципів або концепцій, на яких будується певна теорія, знання або світогляд.
3. У переносному значенні — солідність, ґрунтовність, надійність і непохитність чого-небудь (наприклад, поглядів, переконань, знань).
1. На основі фундаменту, основи; ґрунтовно, міцно, стабільно.
2. У знач. присудкового слова: має істотне, першорядне значення; є основним, кардинальним.
3. Докладно, всебічно, глибинно, охоплюючи сутність явища.
1. Стосовний до фундаменту, призначений для нього або пов’язаний з його будівництвом чи функціонуванням.
2. Який є основою, базою для чогось; основний, базовий, основоположний (у переносному значенні).
1. Робітник, який спеціалізується на будівництві фундаментів або виконує роботи, пов’язані з їх закладанням.
2. Заст. Той, хто займається добуванням каменю для фундаментів.