фундаментальність

1. Абстрактна іменна властивість, що означає суттєвість, основоположність, першорядну важливість чогось; характеристика того, що є фундаментом, базою, основою для подальшого розвитку, містить основні, найважливіші принципи.

2. У філософії та науці — властивість глибинності, системності та всеосяжності, що стосується основних законів, принципів або концепцій, на яких будується певна теорія, знання або світогляд.

3. У переносному значенні — солідність, ґрунтовність, надійність і непохитність чого-небудь (наприклад, поглядів, переконань, знань).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |