Словник Української
1. Метод визначення напрямку на джерело звуку (зокрема, підводний об’єкт) за допомогою аналізу прийнятих сигналів двома або більше рознесеними в просторі приймачами (гідрофонами), що ґрунтується на вимірюванні різниці часу приходу акустичного імпульсу (луни) до кожного з них.
2. Сам напрямок (пеленг), отриманий в результаті такого методу.
Ехопатія — у психіатрії: симптом деяких психічних розладів, що полягає у мимовільному повторенні хворим слів або фраз, почутих від співрозмовника (словесна ехолалія) або у наслідуванні його рухів (ехопраксія).
Медичний прилад для ультразвукового дослідження очних яблук та очниць, що дозволяє вимірювати їх розміри, вивчати структуру внутрішніх середовищ і діагностувати патології.
Ехоостеоскоп — медичний діагностичний прилад, який поєднує принципи остеоскопії (дослідження кісткової провідності звуку) та ультразвукової діагностики для оцінки стану кісток, зокрема їхньої щільності та структури.
1. В лінгвістиці та психолінгвістиці — мимовільне повторення співрозмовником останніх слів або частини фрази, щойно почутої від партнера з метою підтвердження розуміння, вираження згоди або підтримки розмови.
2. У клінічній психології та психіатрії — симптом, що проявляється у патологічному, автоматичному повторенні чужих слів або фраз (ехолалія), часто спостерігається при розладах аутистичного спектра, синдромі Туретта, кататонії та деяких інших станах.
1. Метод вимірювання відстаней або визначення місцезнаходження об’єктів за допомогою аналізу часу між випромінюванням сигналу та поверненням його відбитого ехо-сигналу.
2. Розділ акустики, який вивчає методи та пристрої для такого вимірювання.
1. Прилад для визначення глибини водойми, відстані до підводних об’єктів або рельєфу дна за допомогою випромінювання та прийому звукових (ультразвукових) хвиль, що відбиваються (лунають).
2. Те саме, що гідролокатор — прилад для виявлення підводних об’єктів шляхом активного звуколокаційного обстеження водного середовища.
Ехолокація — біологічна здатність деяких тварин (наприклад, кажанів, дельфінів) орієнтуватися в просторі та виявляти об’єкти за допомогою випромінювання звукових хвиль та аналізу їх відбитого луну (ехо).
Ехолокація — технічний принцип або метод визначення місцезнаходження об’єктів за допомогою випромінювання радіо-, звукових чи інших хвиль і реєстрації сигналів, відбитих від цих об’єктів (застосовується в радіолокації, сонарі, ультразвуковій діагностиці).
1. Пов’язаний з ехолокацією, тобто зі здатністю тварин (наприклад, кажанів, дельфінів) або технічних пристроїв визначати положення об’єктів у просторі за допомогою відбиття звукових чи ультразвукових хвиль.
2. Призначений для здійснення або заснований на принципі ехолокації (про прилад, систему, сигнал тощо).
1. Біологічна система орієнтації в просторі, заснована на здатності тварин (наприклад, кажанів, дельфінів) випромінювати звукові сигнали та сприймати їх відбиття від перешкод для визначення розташування, форми та відстані до об’єктів.
2. Технічний пристрій, що працює за аналогічним принципом, призначений для виявлення об’єктів, вимірювання глибини або відстані шляхом випромінювання звукових (частіше ультразвукових) хвиль і аналізу їхнього відлуння (наприклад, гідролокатор, сонар, ультразвуковий датчик).