Категорія: Е

Процес набуття або посилення етнічної ідентичності, свідомості належності до певного народу, часто через активізацію культурних, мовних, історичних чи соціальних ознак.

Соціальний або політичний процес, в ході якого різні суспільні відносини, конфлікти, інституції або громадський простір набувають вираженого етнічного виміру, коли етнічна приналежність стає головним критерієм поділу та самоідентифікації.

У політичному контексті — стратегія або практика нав’язування етнічної ідентичності та розмежування з метою мобілізації групи, часто що веде до поляризації суспільства.

Наукова дисципліна на стику етнології (етнографії) та історії, що вивчає історію окремих народів (етносів), їх походження, формування, розселення, культурно-господарський розвиток та взаємодію з іншими народами в історичній динаміці.

Конкретна історія певного народу, етнічної групи чи спільноти, що розглядається як предмет дослідження цієї дисципліни.

Етноцизм — ідеологія, що ґрунтується на переконанні у вищості власної етнонаціональної групи над іншими та прагненні до її політичного, культурного чи економічного панування.

Етноцизм — політика або практика, спрямована на систематичне пригнічення, асиміляцію або знищення інших етнічних груп з метою утвердження домінування власної.

Етноцид — навмисне знищення культурної ідентичності, традицій, мови, релігії та інших основоположних елементів окремого народу або етнічної групи, що веде до її асиміляції або повного зникнення як самобутньої спільноти.

Етноцид — політика або систематичні дії, спрямовані на руйнування культурної спадщини та соціальних інститутів певного етносу, часто супроводжувані запереченням його права на існування та самовизначення.

Етноцентризм — це світоглядна позиція, за якої культура, цінності, звичаї та спосіб життя власної етнічної групи (етносу) розглядаються як найважливіші, правильні та природні, і приймаються за еталон для оцінки всіх інших культур, які часто вважаються нижчими, дивними чи неправильними.

Етноцентризм — у соціології та антропології: теоретична концепція або методологічна установка, що описує та аналізує явище розгляду світу виключно через призму власних культурних норм, що призводить до непорозумінь та спотвореного сприйняття інших суспільств.

Етноценоз — це стійка спільнота людей, об’єднана спільним походженням, мовою, культурою, історичною пам’яттю та самосвідомістю, що формується та функціонує в певному природному середовищі та має власну соціальну організацію.

Етноценоз — це комплексна система, що включає етнічну групу разом із навколишнім середовищем, у якому вона історично сформувалася та живе, з урахуванням взаємозв’язків між людьми, їхньою культурою та природою.

1. Представник певного етносу, носій етнічної свідомості та специфічних культурних ознак своєї народності.

2. В антропології та соціології — індивід, що ідентифікує себе з конкретною етнічною спільнотою та є носієм її мови, традицій і цінностей.

Етнофонія — власна назва українського музичного лейблу, що спеціалізується на виданні та просуванні сучасної етнічної, фолк- та етно-електронної музики.

Етнофонія — назва однойменного щорічного фестивалю етнічної музики та сучасного фолку, що проводиться в Україні.