Словник Української
1. Надувати щоки, набираючи повітря в рот, виражаючи незадоволення, образи або дражнюючись.
2. Бути сердитим, ображеним, демонстративно показувати свою досаду або невдоволення (часто вживається з прислівниками “на когось”, “на щось”).
3. Розширюватися, набухати, надуватися від внутрішнього тиску газу або пари (про предмети).
1. Надутий, наповнений повітрям або газом; такий, що має збільшений об’єм через тиск зсередини.
2. Перен. Штучно роздуті, перебільшений, несправжній (про явища, величину, цінності).
3. Про людину: пихатий, чванливий, надутий.
4. Про стиль мови: урочистий, помпезний, перевантажений штучними прикрасами.
1. Випускати сильну струменясту течію повітря або іншого газу; створювати потік повітря, зазвичай ротом або за допомогою пристроїв.
2. (Про вітер, повітря) Діяти поривами, рухатися з силою; віяти.
3. Розмовляти неправду, обманювати; хизуватися, бахвалитися.
4. (Про музичні інструменти, особливо духові) Видавати звук внаслідок вдування повітря.
5. (Про рослини) Розпускати бруньки, квіти; починати цвісти (діал.).
6. Надувати, робити об’ємним за допомогою повітря (наприклад, дути щоки).
1. (розм.) Сильно, інтенсивно битися, вдарятися об щось; стукатися.
2. (перен., розм.) Наполегливо, з великим зусиллям намагатися щось зробити, працювати над чимось; копітися, морочитися.
3. (перен., розм.) Рухатися з труднощами, важко, з напруженням (про механізм або транспортний засіб).
1. Поводитися нерозумно, безглуздо; робити дурниці, витівки.
2. Жартувати, пустувати, гратися (часто про дітей або молодь).
3. (розм.) Захоплюватися кимось або чимось до нестями, втрачати голову (зазвичай у значенні закохуватися).
1. Втрачати розум, ставати душевно хворим, божевільним.
2. Поводитися нерозумно, безглуздо, необачно; робити дурниці.
3. (перен., розм.) Виходити з ладу, псуватися (про механізми, прилади).
4. (розм.) Сильно захоплюватися кимось або чимось, втрачати голову від почуттів.
1. Поводитися дурно, несерйозно; пустувати, бешкетувати.
2. Робити щось безглузде, марнувати час на пусті забави.
3. Уживається також для вираження несхвалення чи догани за легковажну поведінку.
1. Ставати дурним, глупішим; втрачати розумові здібності, кмітливість.
2. Поводитися нерозумно, безглуздо; робити дурниці.
1. Поводитися дурно, несерйозно; пустувати, жартувати.
2. Робити щось безглузде, марнувати час на пусті забави.
3. (Уживається також як дурні́ти) Втрачати розум, глузд; ставати дурним.
1. Ставати дурним, глупішати, втрачати розумові здібності.
2. Поводитися нерозумно, безглуздо; робити дурниці.
3. Впадати в стан приголомшення, заціпеніння; німіти від подиву, захвату, страху тощо.