Словник Української
1. Який стосується внутрішнього, психічного життя людини; пов’язаний з душею, почуттями, переживаннями.
2. Який виражає щирість, теплі почуття, співчуття; сповнений сердечності, уваги та доброзичливості.
3. Який викликає глибокі емоції, зворушує, торкається до душі.
1. (у християнській термінології) такий, що стосується душі та Бога; що має духовно-релігійний характер.
2. (переносно) глибоко духовний, пронизаний високими моральними та релігійними почуттями; благочестивий.
1. (від “душити”) — рідкісний діалектний варіант форми дієслова “душити” у теперішньому часі, що вживається замість літературного “душить” (третя особа однини) або “душать” (третя особа множини).
2. (від “душа”) — утворювати, робити щось душею чогось; наділяти душою, духовною сутністю (за аналогією з дієсловами на -ити, що утворені від іменників, наприклад, “тіло” — “тілити”).
1. Важке, сперте повітря, яке утруднює дихання, часто через високу температуру, вологість або відсутність вентиляції.
2. Відчуття важкості, стиснення в грудях, спричинене таким станом повітря або сильним емоційним переживанням (туга, тривога, страх).
3. Перен. Гнітюча, напружена атмосфера в суспільстві, колективі або у міжособистісних стосунках, що пригнічує свободу думки та дій.
1. (діал.) Тривожитися, хвилюватися, переживати через щось; втрачати душевний спокій.
2. (перен., рідк.) Збентежено метушитися, поспішати, виявляти непідготовленість або розгубленість.
Духопелити — у власній назві “Духопели” (назва села в Україні) — означає проживати, мешкати або походити з цього населеного пункту.
1. Пов’язаний з духовною сферою та ідеологією водночас; такий, що стосується внутрішніх переконань, цінностей, світогляду та суспільно-політичних доктрин.
2. Характерний для впливу на свідомість людини через поєднання морально-етичних, релігійних, культурних і політичних ідей.
1. Пов’язаний з внутрішнім, ідеальним світом людини та суспільства, що стосується високих етичних принципів, норм поведінки, моральних цінностей і переконань.
2. Характеризує явища, які поєднують релігійну (духовну) складову та етичні (моральні) засади.
1. Стосовно духовної складової людини, внутрішнього світу, моральних та інтелектуальних якостей; у сфері духу, а не матерії.
2. У релігійному розумінні: відповідно до вимог віри, церкви; у сфері релігійного життя та вірувань.
3. Перен. На високому моральному чи інтелектуальному рівні; пов’язано з тонким внутрішнім переживанням, осягненням.
1. Пов’язаний з душею, внутрішнім світом людини, з її розумовими, моральними, інтелектуальними та релігійними потребами, а не з матеріальними чи тілесними.
2. Пов’язаний з релігією, церквою, вірою, богослужінням; релігійний, церковний.
3. Притаманний творчій інтелігенції (про роль, призначення); пов’язаний з діяльністю у сфері культури, науки, освіти.
4. Застаріле: Пов’язаний з духовенством, що належить до нього.