1. (Душ) — власна назва річки в Україні, лівої притоки Тетерева, що протікає територією Житомирської області.
2. (душ) — коротка форма чоловічого імені Євдоким, що вживається в українській мові переважно як звернення або неформальне ім’я.
душ
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І сонце заходу і літо й липи мрійні, змінливість вічну світу ввечері і вранці, я прославляю невгомонний труд в олійні, горіння душ, екстазу тіл і хміль коханців. 11 грудня 1935 Епічний вечір Під прапором мідянолистих буків, де сонце покотилось вогняним тарелем, засмаглі хлопці, мов джмелі на луках, гудуть, і вибухає пил з рудих цегелень.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Я сказала «shit», прокралася повз нього під душ і, зусібіч зашторившися цератою, почала всім назло митися. В цю мить з покою долинув шалений гуркіт — так ніби хтось пересував п’ятсотрічні меблі або валив об стіну залізною бабою.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
– Хворостина сiя, хоча єсть i хворостина, но оная не суть уже хворостина, понеже убо суть на нiй вмiстилище душ козацьких прехваброї сотнi Конотопської, за ненахожденiєм писательного существа i трепетанiєм десницi i купно шуйцi. – Оттак вiдсипав наш Пiстряк.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Частина мови: іменник (однина) |