1. Який стосується діабазу, властивий діабазу; складається з діабазу.
2. Який має колір або зовнішній вигляд, схожий на діабаз (наприклад, про темно-сірий, майже чорний відтінок).
Категорія: Д
-
дячно
1. (заст.) У сполученні з дієсловами “дякувати”, “подякувати”: так, що виражає подяку; з подякою, вдячно.
2. (діал.) Відповідно до звичаю, закону; належним чином, гідно, як слід.
-
дячишин
1. Прикметник, що вказує на належність до особи на прізвище Дячишин або походить від нього.
2. Стосується географічних об’єктів, історичних подій або культурних явищ, пов’язаних із родиною, родом Дячишиних або особою на це прізвище.
-
дячитися
1. (діал.) Бути дяком, виконувати обов’язки дяка в церкві.
2. (перен., розм., ірон.) Поводитися нав’язливо, улесливо, заискувати, догоджати комусь з корисливих міркувань.
-
дячити
1. (заст.) Виконувати обов’язки дяка, церковного службовця; бути дяком.
2. (перен., розм., часто ірон.) Поводитися підлабузницьки, улесливо; заискувати, догоджати комусь.
-
дякуючи
Дієприслівник, що виражає причинно-наслідковий зв’язок і вказує на позитивну причину, обставину або фактор, завдяки якому сталося, відбулося щось; відповідає значенню “завдяки комусь, чомусь”, “внаслідок чогось доброго, корисного”.
-
дякуватися
1. (розм.) Висловлювати подяку, дякувати комусь за щось; також вимовляти слово “дякую”.
2. (перен., рідк.) Отримувати нагороду або винагороду за щось; віддячуватися.
-
дякувати
1. Висловлювати комусь подяку, усно або письмово, за послугу, допомогу, увагу тощо.
2. (перен.) Віддячувати, платити добром за добро, виявляти вдячність вчинками.
3. (розм., часто з часткою “не”) Бути зобов’язаним комусь чимось, мати причину для подяки.