1. (дієслово) Перебувати у дівочому стані, залишатися незаміжньою, неодруженою.
2. (дієслово, переносне значення) Вести себе сором’язливо, несміливо, по-дівочому; виявляти дівочу натуру.
Категорія: Д
-
дівочий
1. Який належить дівчині, властивий дівчині, стосується дівчини.
2. Який характерний для дівчини, її світу, її переживань; невинний, чистий, соромливий.
3. Який складається з дівчат, призначений для дівчат.
4. У ботаніці: епітет рослин, народна назва яких містить це слово (наприклад, дівочий виноград).
-
дівоцький
1. Стосовний до дівчини, дівчат, властивий їм; призначений для дівчат.
2. Уживається у складі власних назв географічних об’єктів, зокрема гір, річок, урочищ (наприклад, Дівоцька гора).
-
діватися
1. Розміщувати, класти, ховати кудись; розташовувати когось, щось у певному місці (часто з відтінком значення прилаштувати, влаштувати).
2. Вживається в безособових конструкціях для вираження неможливості вчинити інакше, знайти вихід; залишатися, опинятися (у скрутному становищі).
3. Зникати, пропадати безвісти (розмовне).
-
дівати
1. Розміщувати, класти, ховати кудись (часто з відтінком значення швидкої, необережної дії або коли не знають, куди саме покласти).
2. Діватися (зворотне). Подівати, прилаштувати, знайти застосування чомусь або місце для когось; позбутися чогось.
3. У стані, сполученні з часткою “не” (не дівати) — не знаходити собі місця, бути в сильному збудженні, тривозі.
-
дібровний
1. Який стосується діброви, пов’язаний з нею; властивий діброві.
2. Який росте, мешкає або знаходиться у діброві.
3. Який має колір або відтінок, подібний до кольору дубового листя або кори; темно-коричневий, бурштиново-коричневий.
-
дібровистий
1. (Про місцевість, територію) Багатий на діброви, густі листяні ліси; покритий дібровами.
2. (Перен., про колір, відтінок) Нагадуючий колір дубового листя або деревини; темно-зелений, насичений зелений з коричневим відливом.
-
дібратися
1. Дістатися, дійти до якогось місця, часто з труднощами або після тривалої подорожі.
2. Отримати доступ до чогось, знайти щось, зумівши подолати перешкоди.
3. (Розм.) Доторкнутися до когось, завдати шкоди (фізичної або моральної).
4. (Розм., часто з часткою «ся») Дійти до якогось стану, ситуації (зазвичай негативного) внаслідок власних дій або бездіяльності.
-
дібрати
1. Дістати, добути щось, зазвичай з певними зусиллями або пошуками.
2. Набрати потрібну кількість чогось, зібрати по частинах або з різних джерел.
3. Розібрати, зрозуміти щось складне або заплутане (розмовне).
-
дібраний
Власна назва, що походить від дієслова “дібрати” (дібратися) — прізвисько козацького ватажка Івана Сірка, відомого запорозького отамана XVII століття.