1. Стосовний до дівчини, дівчат, властивий їм; призначений для дівчат.
2. Уживається у складі власних назв географічних об’єктів, зокрема гір, річок, урочищ (наприклад, Дівоцька гора).
дівоцький
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Дівчатам треба світу – багато світу… Треба, щоб і їх побачили; треба, щоб і вони бачили… Треба, щоб було чим згадати молодий, дівоцький вік! Заклекотав генеральський палац… Музика, аж струни рве – грає; у вікнах світла-світла – здалека здається: горить усередині палац!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Частина мови: прикментик () |