1. Прикметник, що вказує на належність до дівчини або дівчати; властивий дівчині, характерний для неї.
2. У складі власних назв (географічних об’єктів, назв установ тощо) — що стосується дівчини або має відношення до дівчат (напр., озеро Дівчине).
дівчин
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не минула панського хліба Омелькова дочка Олеся; ходила за меншою баришнею невеличка дівчинка – сирота Уляна, дочка того самого хрещеника, що генерал,- нехай царствує! – похрестив.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Частина мови: прикментик () |