1. Стосовний до дієтотерапії, призначений для лікувального харчування.
2. Такий, що має властивості, ефект або призначення для терапевтичного впливу через спеціальну дієту.
Словник Української
1. Стосовний до дієтотерапії, призначений для лікувального харчування.
2. Такий, що має властивості, ефект або призначення для терапевтичного впливу через спеціальну дієту.
1. Стосовний до дієтології, властивий їй; призначений для дієтології.
2. Пов’язаний з науковими принципами здорового харчування та складанням раціонів; такий, що відповідає вимогам дієтології.
1. Призначений для дієти, що відповідає вимогам дієтичного харчування; має підвищену поживну цінність або певні лікувальні властивості.
2. Приготований за особливими правилами для харчування людей, які перебувають на лікувальній або профілактичній дієті.
1. Призначений для дієти, що стосується дієти; властивий дієті.
2. Призначений для лікувального або профілактичного харчування, що відповідає певним (часто обмежуючим) вимогам щодо складу, калорійності, способу приготування тощо.
3. Також у переносному значенні: дуже обмежений, скупий, недостатній (про раціон, харчування).
1. Стосовний до дієтетики — розділу медицини, що вивчає харчування людини в нормі та при різних захворюваннях, а також розробляє принципи раціонального харчування.
2. Призначений для дієтичного харчування, що відповідає певним лікувальним або профілактичним вимогам.
1. Який стосується дієслівного виду або пов’язаний із ним; що виражає видове значення дієслова.
2. У граматиці: такий, що утворений від дієслова та належить до його видової пари (наприклад, про дієприкметник).
1. Який стосується дієслова, властивий дієслову; що виражає дію або стан.
2. Утворений від дієслова або за допомогою дієслова (про інші частини мови, форми та конструкції).
1. Стосується дієприслівника, властивий дієприслівнику або утворений від нього (наприклад: дієприслівниковий зворо́т).
2. У граматиці: такий, що виражає додаткову дію та має ознаки дієслова й прислівника (наприклад: дієприслівникові форми).
1. Стосується дієприкметника, властивий дієприкметнику або утворений від нього (наприклад: дієприкметникові форми, дієприкметниковий зворо́т).
2. У граматиці: такий, що виражає ознаку через дію та має граматичні властивості як дієслова, так і прикметника (наприклад: дієприкметникові форми минулого часу).
1. Стосунковий до дієписа (літературного твору, що оповідає про життя та діяння якоїсь особи, переважно святого).
2. Стосунковий до дієписа як історичного документа або офіційного запису про події.