Значення
- (Лінгвістика) –
Невідмінювана дієслівна форма, що означає додаткову дію по відношенню до дії, вираженої присудком, і поєднує ознаки дієслова (лексичне значення, вид, здатність керувати падежами) та прислівника (синтаксичну роль обставини, незмінність).
- (Лінгвістика) –
У системі частин мови — окрема граматична категорія, що належить до невідмінюваних дієслівних форм.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дієприслівник, р. дієприслівника, д. дієприслівникові, з. дієприслівник, о. дієприслівником, м. дієприслівникові, к. дієприслівнику
Походження слова (Етимологія)
Слово «дієприслівник» — це граматичний термін, який був створений в українській мові наприкінці XIX століття. Воно складається з основ іменників «дія» та «прислівник». Цей термін позначає незмінювану дієслівну форму, що поєднує ознаки дієслова та прислівника (наприклад, «читаючи», «зробивши»).