Словник Української
1. Бабіруса (Babyrousa) — рід парнокопитних ссавців родини свиневих, що мешкають на островах Індонезії (Сулавесі, Тогіан, Сула, Буру); характерною ознакою самців є довгі верхні ікла, що ростуть вертикально вгору та загинаються назад, іноді проростаючи крізь шкіру верхньої щелепи.
2. Бабіруса — загальна назва тварин виду Babirusa (зокрема, Babirusa babyrussa), відомої як “свиня-олень”; має рідке шерстяне покриття, довгі ноги та витягнуту морду.
1. Розмовна назва метелика-біланки капустяної (Pieris brassicae), шкідника капустяних культур, який має білі крила з чорними плямами.
2. Заст. або рег. Зменшувально-пестлива форма до слова “баба” у значенні жінка, дружина.
3. Рідкісна назва рослини з родини айстрових (Achillea millefolium), більш відомої як деревій звичайний або тисячолистник.
Ба́бінгтоніт — рідкісний мінерал класу силікатів, гідросилікат кальцію та заліза з формулою Ca₂(Fe²⁺,Mn)Fe³⁺Si₅O₁₄(OH), що кристалізується в триклінній сингонії; утворює призматичні кристали темно-зеленого, чорного або коричневого кольору.
1. (діал.) Те саме, що бабійка — великий металевий посуд (казан) для приготування їжі, зокрема на велику кількість людей, під час сільських заходів або для тварин.
2. (заст., діал.) Людина, яка варить їжу в такому посуді; кашевар, кухар на селі під час спільних робіт або свят.
3. (власна назва, переносно) Прізвисько або прізвище, що походить від зазначених значень.
1. Релігійно-політичний рух та релігійна доктрина, що виникла в Ірані в середині XIX століття на основі вчень Баба (Сейїда Алі-Мухаммада), який проголосив себе “Брамою” до приходу нового богоявлення; передвісник бахаїзму.
2. Сукупність релігійних і філософських поглядів, принципів і практик, характерних для послідовників бабізму.
Бабіди — послідовники релігійного руху в ісламі, що виник у середині XIX століття в Персії на основі вчень Баба (Сейїда Алі-Мухаммада), який проголосив себе “Брамою” до приходу нового божественного посланця.
Бабіди — прихильники релігійно-політичного вчення бабізму, що брали активну участь у повстаннях проти влади шахського Ірану та династії Каджарів у 1848–1850 роках, зокрема в облозі фортець Шейх Табарсі та Зенджан.
1. Послідовник релігійного вчення бабізму, заснованого в Ірані у середині XIX століття Мірзою Алі-Мухаммедом, який прийняв титул «Баб» (араб. «брама»).
2. Представник релігійно-політичного руху в Ірані у другій половині XIX століття, що виник на основі бабізму та виступав проти феодальних порядків.
1. Історична назва території на півдні Київської Русі, а згодом — Гетьманщини, що приблизно відповідає сучасній Черкащині та суміжним районам; землі вздовж середньої течії Дніпра, які в XIV–XVII століттях часто піддавалися нападам кримських татар і були місцем активного козацтва.
2. Назва адміністративно-територіального утворення (полку) у складі Війська Запорозького в середині XVII століття з центром у місті Корсунь (нині — Корсунь-Шевченківський).
1. Рідкісне прізвище українського походження, що зустрічається переважно на Західній Україні.
2. У місцевих говірках може вживатися як позначення людини, пов’язаної з місцевістю, де росте бабка (вид осоки) або де багато боліт.
1. (діал.) Те саме, що баба (у значеннях: літня жінка; дружина, мати чоловіка; повитуха).
2. (зоол., діал.) Великий нічний метелик з родини совок, шкідник сільськогосподарських культур; іноді так називають інших великих метеликів, зокрема сатурній руду.
3. (діал.) Пристрій для ручного обмолоту зерна, що нагадує велику дерев’яну колотушку; ціп.