1. Позбавлений змісту, ідейної насиченості, глибини; пустий, порожній за змістом.
2. Який не має сенсу, логіки; безглуздий, абсурдний.
3. Позбавлений важливості, значущості; нікчемний, марний.
Словник Української
1. Позбавлений змісту, ідейної насиченості, глибини; пустий, порожній за змістом.
2. Який не має сенсу, логіки; безглуздий, абсурдний.
3. Позбавлений важливості, значущості; нікчемний, марний.
Який не має змісту, порожній за змістом; безглуздий, беззмістовний.
1. Не змінюючись, залишаючись постійним, однаковим; незмінно, постійно.
2. Не припиняючись, безперервно; завжди.
1. Такий, що не зазнає змін, не змінюється; постійний, незмінний.
2. Який залишається одним і тим самим, не змінюючи свого стану, положення або характеру; незмінний, сталий.
1. Не виявляючи злоби, ворожості або неприязні; лагідно, доброзичливо.
2. Не маючи злого, шкідливого наміру; без умислу заподіяти шкоду.
1. Позбавлений злоби, злості; незлобивий, доброзичливий, лагідний (про людину, її характер, вдачу).
2. Позбавлений злобності, злісного чи образливого змісту; незлий, не образливий (про висловлювання, почуття, тон, жарт тощо).
1. (про технологію виробництва монет) Такий, що виготовляється без використання злитка (заготовки), коли монета карбується безпосередньо з металевої стрічки або смуги.
2. (про технологію виробництва металопродукції) Такий, що відбувається або виготовляється без стадії лиття злитків, наприклад, безперервне лиття заготовок.
1. Такий, що не має зливок, не утворює зливок (про ґрунт, породу).
2. У геології: що не містить у собі зливків корисних копалин (про руду, пласт тощо).
1. Який не має землі, земельної власності; позбавлений землі.
2. Який стосується тих, хто не має землі, або виражає їхні інтереси.
3. Який не має достатньої кількості землі для ведення господарства.
1. Який не має жодних ознак хвороби, абсолютно здоровий; повністю позбавлений хворобливих станів або відчуттів.
2. (У переносному значенні) Який не має вад, недоліків, морально чи фізично чистий, досконалий.