Категорія: А

Артистизм — це вміння найвищого рівня, близьке до віртуозності. Як приклад: Микола Лисенко отримав фундаментальну музичну освіту саме для того, аби українську народну пісню довести до справжньої художньої досконалості (за матеріалами «Музичної праці», 1970).

Також це поняття означає природну виразність і майстерність, властиву, наприклад, поезії Тараса Шевченка, для якої характерні яскраві образи, мелодійність і легкість, що з великими труднощами піддаються перекладу на інші мови (газета «Радянська Україна», 1964).

Абстрактний іменник, утворений від прикметника «артистичний».

Вміння яскраво розповідати, втілювати свій талант у дії та демонструвати його оточуючим; за цими якостями Хрєнов значно переважав Мічуріна, який був їх позбавлений (за Довженком, «Зачарована Десна», 1957).

Артистка — це жіночий відповідник до слова «артист». Наприклад, у художній літературі зустрічається: «Молодий голос артистки заспівав коротенькі пісні Вебера, Шуберта й Шумана» (М. Н.-Лев., 1956). Також: «Ось вулиця, будинок і квартира записані. Там дівчина жила. Була вона артисткою кіно» (М. Рильський, 1948).

Стан ока, за якого в ньому знаходиться штучний кришталик, встановлений хірургічним шляхом для лікування катаракти.

Артишок — це багаторічна овочева культура (ботанічна назва Cynara scolymus), що має велике перисте листя та утворює їстівні м’ясисті суцвіття-головки. Для його розведення застосовують вегетативний спосіб — поділ куща, або ж вирощують із насіння.

Цим же словом називають і саму м’ясисту квіткову головку артишоку, яка вживається в їжу як овоч.

Артілець — це іменник чоловічого роду (льця), який означає особу, що входить до складу артілі. У художньому творі Олеся Гончара (том І, 1954, сторінка 474) персонаж, повернувшись додому, розповідає про побачене саме членам артілі, звертаючись до них словом «артільцям».

Артіль — це об’єднання працівників однієї спеціальності, створене для спільної діяльності, де засоби виробництва є спільними. Наприклад, після звільнення західноукраїнських земель народні умільці-різьбярі заснували у Косові артіль під назвою “Гуцульщина”, до якої приєдналася чисельна група талановитих майстрів цього ремесла з міста та сусідніх сіл (Матеріали з етногр.., 1956, 4). Також у художній літературі зустрічається образ рибальських артілей: “А там, на дунайській хвилі, Розвіявся вимпел багряний, І збратані в дружній артілі Рибальські пливуть каравани” (Нагн., Вибр., 1957, 164).

Сільськогосподарська артіль — це добровільне кооперативне товариство селян, метою якого є ведення масштабного соціалістичного сільського господарства; інша назва такого об’єднання — колгосп.