билинник

[bɪlɪnnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Майстер, який виготовляє та грає на старовинному українському духовому музичному інструменті — билині (різновид сопілки, флейти).

  2. (Література) –

    Співець-виконавець билин (історичних пісень) або, за іншими джерелами, казок та легенд.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. билинник, р. билинник, д. билинник, з. билинник, о. билинник, м. билинник, к. билинник

Більше записів