билинка

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “билина” — тонка, висока травинка, стебло трави.

2. (у фольклорі, поетич.) Те саме, що билина — висока травинка, стебло рослини, часто з натяком на її крихкість, ніжність або як символ природи.

Приклади:

Приклад 1:
Найменша билинка для нього має душу й мову, свої радості й печалі. Найменша кузка для нього позначена перстом Божим, і він про неї може розповідати прекрасні легенди — можливо, навіть він їх сам творить.
— Невідомий автор

Приклад 2:
Зав’яла ти, як садовий цвiточок; засохла, як билинка! Що я без тебе тепер зостався?
— Самчук Улас, “Марія”