Древослів

Словник Української Мови

буржуйка

Буква

1. Портативна металева пічка, що використовувалася для обігріву приміщень, переважно у першій половині XX століття; характеризується простотою конструкції, часто циліндричною формою та довгою димовою трубою.

2. Переносна пічка, яку розпалювали дровами або вугіллям; була поширена в умовах дефіциту палива та централізованого опалення, зокрема під час війн, революцій, у тимчасових житлах.

3. (Переносно, розм.) Людина, що належить до буржуазії або має буржуазні звички, погляди (зазвичай із відтінком осудження або іронії).

Приклади вживання

Приклад 1:
Симетрично до грандіозного ліжка навпроти височів потертий турецький диван, а на його ши­рокій спинці, що кінчалась угорі довгастою дерев’яною площин­кою, самотньо підносив до стелі свій рупор грамофон, ото­чений з боків рівними купками платівок.Коло самих дверей у кутку чорніла буржуйка — бля­шана пічка, що мала завданням огрівати взимку кімнату, а влітку на ній варено страву. Широка, підчеплена до стелі труба тяглася від неї просто до півкімнати, далі кру­то звертала й зникала в стіні над книжковою шафою.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів