бурмотіння

1. Дія за значенням дієслова “бурмотіти” — невиразне, неголосне промовляння слів, часто з вираженням незадоволення, дражніння або незгоди.

2. Звуки, що виникають під час такої дії; нечутливе, глухе говоріння, що нагадує шум.

3. Переносно — невиразний гул, гуркіт, дзюрчання (наприклад, води, вітру).

Приклади вживання

Приклад 1:
Залишалося хіба бурмотіти під ніс: «Ідіть ви всі…» Це бурмотіння груповим стогоном здіймалося над знедоленою Ненькою. Але нікому було його почути.
— Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |