бурмотіння

[burmotinnjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Дія за значенням дієслова “бурмотіти” — невиразне, неголосне промовляння слів, часто з вираженням незадоволення, дражніння або незгоди.

  2. (Лінгвістика) –

    Звуки, що виникають під час такої дії; нечутливе, глухе говоріння, що нагадує шум.

  3. (Лінгвістика) –

    Переносно — невиразний гул, гуркіт, дзюрчання (наприклад, води, вітру).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бурмотіння, р. бурмотіння, д. бурмотінню, з. бурмотіння, о. бурмотінням, м. бурмотінні, к. бурмотіння

Більше записів