бурмістр

1. Посадовець міського самоврядування у західноєвропейських країнах у середньовіччі та ранній новий час, аналог міського голови або члена магістрату.

2. У Речі Посполитій та на українських землях під її владою — керівник адміністрації та господарства у фільварках, маєтках, королівських або приватних містах, призначений власником (орендар, управитель).

3. У Галичині під владою Австрійської імперії — голова сільської громади (громадського самоврядування), обираний селянами, аналог сільського старости.

Приклади вживання

Приклад 1:
Чоловік з розкошланою бородою, а то був бурмістр, відрік: — У нас немає державців. — Простягнув руку і взяв списа.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |