Значення
- (Психологія) –
Людина, яка схильна до буркотіння, постійно висловлює незадоволення, нарікання або воркоче під ніс.
- (Лінгвістика) –
Той, хто говорить невиразно, тихо, недоладно або постійно щось собі нарікає.
- (Зоологія) –
(у зоології) Рід птахів родини тиранових, поширених у Південній Америці, які мають характерне “буркотливе” голосіння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. буркотун, р. буркотуна, д. буркотунові, з. буркотуна, о. буркотуном, м. буркотуні, к. буркотуне