drevosliv.com

Словник Української

буркотіння

Буква

1. Дія за значенням дієслова “буркотіти” — невиразне, глухе говоріння крізь зуби, часто з вираженням незадоволення, дражніння або невдоволення.

2. Низькі, глухі, невиразні звуки, що нагадують неголосне говоріння; гуркіт, дзижчання (наприклад, буркотіння в животі, буркотіння двигуна).

3. Переносно: тривале, одноманітне й невдоволене висловлювання скарг, нарікань, воркотіння.

Приклади:

Приклад 1:
Ми розмовляли з ним, звертаючись до нього «вуйцю», й уважно прислухались до його сопіння, буркотіння й реготу, до клекотіння травних соків у підземному шлунку від торішнього баноша[50], який все не міг перетравитись. Якось ми задрімали в гнізді з моху й папороті — і раптом прямо над собою, на всіяній круглими шишками-капустинами гілці модрини, я побачила уважну і спокійну рись, яка і собі пильно й зосереджено дивилася на нас.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

More posts