бунти

[buntɪ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Множина від слова “бунт” — масові відкриті виступи, повстання проти законної влади або встановленого порядку, що характеризуються заворушеннями, непокорою та часто супроводжуються насильством.

  2. (Історія) –

    (у спеціальному, історичному вжитку) Назва низки селянсько-козацьких повстань на українських землях у XVI–XVIII століттях проти соціального, національного та релігійного гноблення (наприклад, Бунт Острянина, Бунт Пушкаря, Коліївщина).

  3. (Психологія) –

    (переносне значення) Сильні вияви протесту, обурення, непокори; бурхливі емоційні вибухи (про почуття, думки).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бунти, р. бунтів, д. бунтам, з. бунти, о. бунтами, м. бунтах, к. бунти

Більше записів