бунтарство

Значення

1. (Соціологія) –

   Поведінка, діяльність або світогляд бунтаря; активний протест, спрямований проти встановлених порядків, авторитетів, соціальних норм або політичної влади, що часто виражається у відкритому непокорі, повстанні або прагненні до радикальних змін.

2. (Психологія) –

   Внутрішня схильність до опору, непокори; дух протистояння загальноприйнятим правилам, традиціям або ідеям, що може проявлятися в творчості, особистій позиції або способі життя.

Правопис та відмінювання