1. Властивість за значенням прикметника “бунтівливий”; схильність до бунту, опору, непокори; повсталий, революційний характер.
2. Переносно: неспокійний, бурхливий характер (про явища природи, почуття тощо).
бунтівливість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Можливо, подальшій воєнно-територіальній експансії кумасо завадила надзвичайна анархічність їхньої внутрішньої соціальної структури, оскільки, незважаючи на відчуття етнічної спільності, кумасо жили окремими родоплемінними групами, які ворогували між собою не менше, ніж з інородцями, через свою природну бунтівливість. Ще одним етносом Японії доби пізнього дзьомону були примітивні рибалки ама, що населяли східне узбережжя Хонсю, північ Кюсю та Сікоку. — Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |