бунтівник

1. Той, хто бере участь у бунті, повстанні проти існуючої влади, соціального ладу або встановлених порядків; повстанець.

2. Той, хто активно не підкоряється, чинить опір, протестує проти чого-небудь (наприклад, проти застарілих норм, традицій, авторитетів); непокірна, протестна людина.

Приклади вживання

Приклад 1:
Хлописько, бунтівник, Тепер царем зорить… Пробощ І Польща, й вяра Загинуть вкрай! Заремба Наш сейм уже рішив Зламати мир… Орудар Вишневецький… Балакаючи, переходять залу і зупиняються наліво ближче. — Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |