Значення
- (Історія) –
Той, хто бере участь у бунті, повстанні проти існуючої влади, соціального ладу або встановлених порядків; повстанець.
- (Соціологія) –
Той, хто активно не підкоряється, чинить опір, протестує проти чого-небудь (наприклад, проти застарілих норм, традицій, авторитетів); непокірна, протестна людина.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бунтівник, р. бунтівника, д. бунтівникові, з. бунтівника, о. бунтівником, м. бунтівникові, к. бунтівнику