бунтівниця

[buntiʋnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Жінка або дівчина, яка бере участь у бунті, повстанні, відкритому виступі проти встановленої влади, соціального ладу або існуючих порядків; повстанка.

  2. (Соціологія) –

    Переносно: жінка, яка активно не підкоряється загальноприйнятим нормам, правилам або авторитетам, виявляє непокору, дух протесту.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бунтівниця, р. бунтівниці, д. бунтівниці, з. бунтівницю, о. бунтівницею, м. бунтівниці, к. бунтівнице

Більше записів