бунтівничість

Властивість або якість особистості, що полягає в схильності до бунту, опору, протесту проти встановлених порядків, влади, авторитетів або суспільних норм; непокора, повстанський дух.

Стан суспільства, колективу або історичного періоду, що характеризується поширенням настроїв непокори, готовності до масових виступів проти існуючої влади або системи.

У переносному значенні — активна, незгодна позиція, вираження радикальної несхвальності щодо будь-яких усталених правил, традицій або поглядів (наприклад, у мистецтві, науці, моді).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |