Значення
- (Історія) –
Той, хто бере участь у бунті, повстанні; повстанець, заколотник.
- (Соціологія) –
Людина, яка активно виступає проти встановлених порядків, суспільних норм, авторитетів; непокірник, протестант.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бунтар, р. бунтаря, д. бунтареві, з. бунтаря, о. бунтарем, м. бунтареві, к. бунтарю