1. Той, хто бере участь у бунті, повстанні; повстанець, заколотник.
2. Людина, яка активно виступає проти встановлених порядків, суспільних норм, авторитетів; непокірник, протестант.
бунтар
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А першим був — бунтар і «ізмєннік» — «малоросійський» гетьман на ймення Дем’ян Многогрішний. Це вони були відкривателями і зачинателями тієї жахливої сторінки, першої сторінки в епопеї невимовних людських страждань на цій землі… За ними пішли чередою безліч інших, більших і менших, відомих і безіменних каторжників… Серед них багато славних, оспіваних до того, а особливо після того, національних героїв цілої низки народів… Брязкаючи кайданами, вони вимощували кістками це гробовище, цю понуру «юдоль розпачу і сліз людських»… Професор розповідав повільно, помежи «вістами», але ерудитно і барвисто, як справжній професор історії взагалі, а Сибіру — зокрема.
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |