бунька

[bunʲkɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    (діал.) Невеликий мішок, торбинка, сумка, зазвичай з грубої тканини або шкіри, що використовується для зберігання та перенесення дрібних речей, тютюну, крейди тощо.

  2. (Виробництво) –

    (діал.) Міра сипких тіл (наприклад, зерна), що приблизно відповідає обсягу такого мішка.

  3. (Лінгвістика) –

    (діал., переносно) Повна, набита така торбинка як символ певної кількості чогось.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бунько, р. бунька, д. бунькові, з. бунька, о. буньком, м. бунькові, к. буньку

Більше записів