бунчуковенко

1. (істор.) Нащадок бунчукового товариша — представника козацької старшини в Гетьманщині, який мав право на носіння бунчука (символу влади).

2. (істор., перен.) Представник козацької аристократичної родини, що походив від бунчукових товаришів; належав до вищого прошарку козацької старшини.

Приклади вживання слова:

бунчуковенко