бунчук

1. Урочистий знак влади гетьмана, кошового отамана, полковника у козацькій державі — держак із шаром (яблуком) на верхівці, до якого прикріплювалися шовкові китиці та хвости коней або ялиців.

2. Військове знамено, прапор у козацьких частинах, часто прикрашений китицями та хвостами.

3. Рід військової музики (типу оркестру) у козацькому війську, а також музичний інструмент, що складався з набору дзвонів та бубнів, прикріплених до дерев’яної основи.

4. Заст. Урочистий штандарт, прапор загалом.

Приклади вживання

Приклад 1:
При ньому були булава і бунчук — ще за життя Богдана Хмельницького старшинська рада проголосила його гетьманом. Старшина ж була розгублена: ну не вартував Юрась гетьманського чину, найперше, триває війна з Польщею, ну як він поведе полки?!
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |