бунчук

Значення

1. (Історія) –

   Урочистий знак влади гетьмана, кошового отамана, полковника у козацькій державі — держак із шаром (яблуком) на верхівці, до якого прикріплювалися шовкові китиці та хвости коней або ялиців.

2. (Історія) –

   Військове знамено, прапор у козацьких частинах, часто прикрашений китицями та хвостами.

3. (Історія) –

   Рід військової музики (типу оркестру) у козацькому війську, а також музичний інструмент, що складався з набору дзвонів та бубнів, прикріплених до дерев’яної основи.

4. (Історія) –

   Заст. Урочистий штандарт, прапор загалом.

Правопис та відмінювання