булька

1. Діалектна назва бульбашки повітря, що утворюється в рідині або виходить з неї; також — невелика кулька, крапля рідини.

2. Розмовна назва скляної кульки, яку використовують для відмірювання крапель ліків або в дитячих іграх.

3. Переносно — про щось невелике, округле, що нагадує таку кульку (наприклад, “бульки жиру в супі”).

4. У медицині — розмовна назва пристрою для інгаляцій (скляна посудина з трубкою) або самого процесу проведення інгаляції (“дихати через бульку”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Від гетьманової похвали чи, може, від нежиті з його гачкуватого носа вискочила радісна булька, якої, звісно, він не чекав. Та вискочила, проклята, й осоромила перед товариством!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |