бульбоцибулина

[bulʲbot͡sɪbulɪnɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Підземний потовщений пагін деяких рослин (наприклад, гладіолуса, крокуса), що є органом вегетативного розмноження та містить запас поживних речовин; морфологічно поєднує ознаки бульби та цибулини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бульбоцибулина, р. бульбоцибулини, д. бульбоцибулині, з. бульбоцибулину, о. бульбоцибулиною, м. бульбоцибулині, к. бульбоцибулино

Більше записів