Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова будувати; спорудження, створення будівель, споруд, конструкцій або формування, організація чого-небудь.
2. Процес створення, розвитку, формування якої-небудь абстрактної сутності, системи чи відносин (наприклад, державне, соціальне, мирне майбутнє).
3. Рідко вживана назва для будівлі, споруди як готового об’єкта (синонім до «будова»).
Приклад 1:
Щоб було де йому народитися й жити — тут його не зневажать, дослухатимуться до нього в різних іпостасях — «вседуша», «високий вогонь», «стовп осіянний»… Так відбувається будування себе — всупереч розчиненню особи у масовій свідомості, у гайдеґґерівському неозначено-особовому Man. Це не апологія відлюдництва, асоціальности, зверхнього індивідуалізму.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Літературна есеїстика, поширювана переважно в сам- видаві: «Конкретне чтиво» (1991), «Будування будуару» (1992). Найголосніші акції (з яких не всі задокументовані — наша вічна розхристаність!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Ми хочемо виносить деревню на гору для будування, а ти налагодивсь в жарти скидать вниз ту деревню. Старий Дунін-Левченко зирнув на двері, чи не стоїть там його жінка, щоб часом не почула такого страшного лібералізму, бо вона дуже поважала маковійове зілля, багато більше, ніж народну мову, навіть народну поезію, хоч і пускала ще в горниці народну пісню, та й то більше народну музику без слів, більше усякі «Chansons sans paroles»[14], народні-таки пісні, тільки навіщось без слів, бо дуже любила композиції на народні мотиви.
— Самчук Улас, “Марія”