1. У граматиці: одна з форм дієслова, що виражає дію або стан у майбутньому часі; майбутній час дієслова.
2. У філософії та лінгвістиці: категорія часу, що позначає наступність дії або стану відносно моменту мовлення; майбутнє.
будучий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
По тім Мстислав їде в Володимир і в иньші міста, рекомендуючи ся як будучий князь, а Володимир переїздить з Раю в Любомль, «ту же и лежаше зиму всю (себто — решту зими) в болести своїй» (с.
— Невідомий автор
Частина мови: іменник () |