будочник

1. Застаріле: поліцейський або сторож, який ніс службу в поліцейській будці на вулиці або на залізничній станції.

2. Історичне: у Російській імперії — нижній чин поліції, який перебував у підпорядкуванні городового та ніс варту в спеціальній будці.

3. Переносне, розмовне: людина, яка має обмежений кругозір, вузькі, дріб’язкові інтереси; той, хто замкнувся у своєму маленькому світі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |