1. Жінка або дівчина з темним (чорним або темно-каштановим) кольором волосся.
2. (переносно) Жінка з темним, насиченим колоритом зовнішності, зазвичай з темним волоссям, бровами, очима та найтемнішою варіацією шкіри.
брюнетка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Засмалених юнаків у синіх і червоних штанцях вона дразнила своїми духовитими десу, червоними підв’язками — Вер була брюнетка — і прозорістю довгих чорних панчіх. Їй подобалось лишатися незворушеною, коли юнаки одверто виявляли схвильовану змисловість і молоде збудження.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 2:
Це була добре вiдома Потаповi товаришка Люся — досить-таки симпатична брюнетка з прищуленими очима. Порiвнявшись з товаришем Марченком, вона кинула на нього зневажливий погляд i сказала: — Ну-с, мiльонок?
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Частина мови: іменник (однина) |