бринькач

1. Музичний інструмент, що видає звуки за допомогою коливання натягнутих струн, по яких ударяють молоточками або дряпають плектром; загальна назва для струнних інструментів типу цитри, бандури, кобзи.

2. Розм. Про людину, яка вміє грати на струнному музичному інструменті, переважно аматорсько, не дуже вправно або навмисно просто.

3. Розм., зневажл. Поганий, невправний музикант.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |