бринькання

[brɪnʲkɑnnjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Дію за значенням дієслова “бринькати” — видобування переривчастих, дзвінких звуків (переважно на струнних музичних інструментах) шляхом удару по струнах пальцем або медіатором.

  2. (Фізика) –

    Звуки, що утворюються внаслідок такої дії; короткі, різкі, дзвінкі звуки, схожі на звучання струн.

  3. (Мистецтво) –

    Переносно — невміла, поверхнева гра на музичному інструменті або легковажне, несерйозне ставлення до справи.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бринькання, р. бринькання, д. бриньканню, з. бринькання, о. бриньканням, м. бриньканні, к. бринькання

Більше записів