бриньчок

[brɪnʲt͡ʃok] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Техніка) –

    Зменшувально-пестлива форма від слова “бринькало” — невеликий дзвіночок, брязкальце або подібний предмет, що видає дзвінкий, тонкий звук при похитуванні.

  2. (Техніка) –

    Рідкісне позначення для маленької металевої пластинки, яблучка або іншого елемента дзвінка, що безпосередньо видає звук при ударі.

  3. (Лінгвістика) –

    У переносному значенні — легкий, дзвінкий, мелодійний звук, що нагадує дзвін маленького дзвоника або брязкання металу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бриньчки, р. бриньчок, д. бриньчкам, з. бриньчки, о. бриньчками, м. бриньчках, к. бриньчки

Більше записів