брильянтин

1. Засіб для догляду за волоссям, що надає йому блиску та фіксує зачіску; рідка або желеподібна косметична композиція на основі восків, олій та ароматичних речовин.

2. (історичне) Щільна блискуча тканина з шовку або вовни, що використовувалася для виготовлення парадного одягу, головних уборів.

3. (переносне значення, розмовне) Надмірний, показний блиск, пишність, часто з відтінком нещирості або китчасті.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |