1. Рідкісний, застарілий варіант слова “брикун” — про коня, що має звичку брикатися, уперту, норовисту тварину.
2. У переносному значенні — про вперту, непокірну, зухвалу людину; той, хто виявляє непокору, супротив.
брикунець
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |