1. Конь, що має звичку брикатися, стає на диби, неслухняний, гарячий у ході.
2. Переносно: про вперту, неслухняну, норовливу людину (часто жартівливо).
брикун
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови