брикун

[brɪkun] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Зоологія) –

    Конь, що має звичку брикатися, стає на диби, неслухняний, гарячий у ході.

  2. (Лінгвістика) –

    Переносно: про вперту, неслухняну, норовливу людину (часто жартівливо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. брикун, р. брикуна, д. брикунові, з. брикуна, о. брикуном, м. брикуні, к. брикуне

Більше записів