бригадир

1. Керівник бригади (виробничої, будівельної, навчальної тощо), старший над групою робітників або колективом.

2. Військове звання молодшого командного складу в артилерійських, авіаційно-технічних та деяких інших підрозділах Збройних сил України та інших країн, вище за старшину і нижче за молодшого лейтенанта; особа, яка має це звання.

3. Історично: офіцерський чин у російській армії (XVIII ст.), а також посадова особа, що очолювала бригаду в Україні гетьманської доби.

Приклади вживання

Приклад 1:
Пантелій Плигунов, цеховий бригадир, платив мені щодня 5 копійок, а я за це збирав цвяшки по цеху. Потім кваліфікація моя підвищилась: я почав «заовтарювати» діжки для бікарбонату, тобто вбиватп цвяхи в маленькі обручі над дном і вгорі діжки з внутрішнього боку ободу і вбивати кільця в дно цих діжок.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |