брязкун

1. Рослинна комаха родини листогризів, жук із довгими вусиками, який пошкоджує листя дерев, особливо дуба; синонім — бронзівка.

2. Діалектне позначення дзвіночка, брязкальця або іншого предмета, що видає брязкотливі звуки.

3. Застосування як власної назви (прізвисько, кличка) для людини або тварини, що створює гучні, дзвінкі звуки.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |