брязкун

[brjɑzkun] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Зоологія) –

    Рослинна комаха родини листогризів, жук із довгими вусиками, який пошкоджує листя дерев, особливо дуба; синонім — бронзівка.

  2. (Лінгвістика) –

    Діалектне позначення дзвіночка, брязкальця або іншого предмета, що видає брязкотливі звуки.

  3. (Лінгвістика) –

    Застосування як власної назви (прізвисько, кличка) для людини або тварини, що створює гучні, дзвінкі звуки.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. брязкун, р. брязкуна, д. брязкунові, з. брязкуна, о. брязкуном, м. брязкуні, к. брязкун

Більше записів